Цитата

Для всіх оточуючих ми створюємо тільки правила, але для себе - одні лише винятки

Ш. Лемеля

Подорож у часі з Романом Акбашем Верхня Хортиця: Загублений рай

Подорож у часі з Романом Акбашем Верхня Хортиця: Загублений рай
Опубліковано: 10:41 27.09.2019

Колись поруч з нами жили фламандці і фризи. І це не вигадка, чиста правда! Меноніти – представники однієї з течій християнства – в 18-19 століттях заснували цілий ряд населених пунктів на території майбутнього Запоріжжя. Верхня Хортиця – нині селище на околиці Запоріжжя – одне з них. А точніше – відразу два. По ним і прогулялися в минулу середу студенти групи ПМ 19-1 (класний керівник Ялова О.О.) та групи ПМ 18-1 (класний керівник Слободяник О.О.). По Хортиці – колись столиці всього Хортицького менонітського округу. А також по Розенталю – по ще одному колишньому селищу менонітів з красивою назвою "Долина троянд".

Тут – на міській околиці – розташовуються одні з найкрасивіших і оригінальних будівель Запоріжжя. Наприклад, приголомшливий замок Вальман. Розкішне спорудження вдова відомого промисловця Катаріна Вальман будувала для дитячого садка. З усіх боків ця будівля виглядає по різному – жодна з її сторін не схожа на інші. А ще поруч із замком знаходяться оригінальні навчальні будівлі – Лерерсемінаре (колишня вчительська семінарія) і Медхеншуле (колишня школа для дівчаток). В останньому зараз працює школа №81. Мабуть, це найкрасивіше шкільна будівля міста. А через дорогу стоїть найстаріша школа Запоріжжя – о лишня Центршуле (Центральна школа Хортицький колонії), а нині 82-а школа. Свою історію навчальний заклад веде з 1842 року!

А ще ми побачили один з найцікавіших пам'яток Запоріжжя – пам'ятник менонітам на вулиці Розенталь. За задумом канадського скульптора Пола Еппа тут немов на книжковій полиці стоять портрети членів однієї менонітської сім'ї. Ось тільки самих менонітів на цих кам'яних портретах немає – одні силуети, немов хтось або щось видалило їх звідси. Це дуже символічно, на жаль. Адже і меноніти після низки трагічних подій вже давно не живуть поруч з нами – покинули наш край і нашу країну. А їх чудові будівлі досі стоять на запорізьких вулицях і продовжують приносити користь – працюють, як школи, як лікарні і, навіть як промислові підприємства.

Ялова О.О., класник керівник