Цитата

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Олесь Гончар

Сила юності, або перехідний період очима підлітка

Запорізький фаховий коледж комп’ютерних технологій НУ "ЗП"
Опубліковано: 11:14 05.04.2021

Студенти, які безпосередньо взяли участь у написанні: голова студентської ради коледжу Павлов Владислав та голова студентської профспілки Астаф’єв Артемій, студенти гр. ПМ 18-1, інші студенти писали анонімно. Усі ніки вигадані й не мають нічого спільного з реальними.

Студенти, які взяли участь у фотосесії: Руслана Здрачук, Ігор Бондаренко, ст.гр. ПМ 17-1, Ілля Нікішин, ст.гр. ТК 18-1, Оля Бабак, ст.гр. КС 18-1, Рудь Олег, ст.гр. ТК 19-1, Кацило Валерія, ст.гр. КСМ 19-1.

Фото від Аліни Єрохіної та Микити Кобця, ст.гр. ПМ 17-1.

 

Підлітковий, перехідний, пубертатний період… Як його не називай, але це все - гаряча пора становлення юної особистості.

Не так давно батьки і оточення вважали тебе милою, слухняною, життєрадісною дитиною, так звана «мамина радість – татова гордість». А зараз все змінилось - і ти чуєш у свій бік: неадекватний, істеричний, агресивний, скандальний, впертий, безвідповідальний егоїст і хам!

Більшість дорослих, які вже й забули про свій пубертат, співчувають тим батькам, у яких є діти-підлітки: «Який жах, мені вас так шкода!» Або… «Треба просто перечекати, пережити, воно мине».

На жаль, мало дорослих замислюються над тим, як складно бути підлітком. Що тобі робити, коли на тебе так стрімко починають впливати фізіологічні й психологічні зміни в організмі? Чому це відбувається, що є безпосередньою причиною і в чому саме виявляється перехід?

Насправді, процеси, що відбуваються в твоєму організмі – не контрольовані! І ти не можеш на них вплинути.

Перше, що починає тебе турбувати – це зовнішній вигляд, іноді відображення в дзеркалі просто дратує! Потім починається прискорений ріст, змінюється форма тіла - і ти розумієш, що одяг тебе облягає не так, як хотілося б. Шкіра стає жирною, з’являються висипання та прищі, і ти взагалі не можеш на себе дивитися. А тут ще й з’являється небажане волосся, змінюється голос. Крім того, на фоні розвитку статевих органів потрібно слідкувати за гігієною – небажані потовиділення, незрозумілі полюції, менструації і статевий потяг.

Це все навалюється на тебе як снігова лавина! І ти ставиш собі питання… Що робити? Чому саме зі мною? Навіщо воно потрібно? А ще ці стереотипи, хто і навіщо їх придумав?

Батьки тебе не розуміють, спитати у друзів не завжди виходить, бо ти соромишся. А проблеми тільки загострюються.

У результаті що ми маємо: незадоволеність собою, поганий настрій, апатія, агресивність, сльози, тобі нічого не хочеться. Ти починаєш шукати варіанти як самовиразитися, як привернути увагу своїх друзів, однолітків або просто підвищити свій авторитет. І тут в хід ідуть різні способи, але з боку дорослих ти відчуваєш несхваленість і повне нерозуміння.

Ти змінюєш колір волосся - червоний, синій, зелений, чорний… А у відповідь: «О Боже, що ти з собою зробив?»

Ти змінюєш зачіску. А у відповідь: «Навіщо ти відрізала розкішне довге волосся!» Або: «З цим довгим волоссям ти виглядаєш, як …!»

Ти змінюєш стиль одягу. А у відповідь: «Що це за балахон, ти в ньому виглядаєш, як…»

Ти робиш пірсинг, тату, дреди. А у відповідь: «Ти що здурів? Що люди подумають?»

Тебе турбують романтичні стосунки і секс, але ти не знаєш, як приборкати свої почуття і правильно їх продемонструвати. Ти турбуєшся через перші статеві стосунки, розуміючи, що вони можуть бути невдалими.

Ти пробуєш алкоголь, наркотики, можеш легко вступити в бійку, потрапити до поліції або взагалі загриміти у колонію для підлітків.

Крім того, ти відчуваєш себе достатньо дорослим, можеш щось вирішити без участі батьків. Але батьки не вірять у тебе. Заборони, тотальний контроль. Ти намагаєшся розповісти батькам свої життєві позиції, а у відповідь – нерозуміння, обвинувачення, приниження і читання моралі.

Тебе вже не так цікавлять спільні сімейні розваги і зустрічі з родичами.

Ти намагаєшся усамітнитися, шукаєш особистого простору та приватності, у тебе з’являються свої секрети і ти просиш батьків не входити у твою кімнату без дозволу.

У тебе часто бувають перепади настрою: то ти радієш, то плачеш, то взагалі дратуєшся через якусь дрібницю.

Не турбуйся! Це все нормально, через це проходили всі дорослі. Адже насправді ти просто шукаєш себе  і своє місце в житті!

Доказ того, що ти такий не один, - переживання, переконання і просто думки твоїх однолітків:

 

«Не москаль», 17 років

Думаю, багато хто стикався з тим, що підлітків рівняють з плінтусом або називають нуль чи пусте місце. «Дорослі» постійно говорять: «Я старший, ти не маєш права так зі мною говорити!». А коли ти трохи підвищив тон: «Я старший! Ти повинен мене поважати!» і ще багато різної маячні. Ви серйозно? Те, що він старший, не робить його розумнішим чи мудрішим, особливо якщо його розвиток зупинився у віці 15 років, і тепер він думає тільки про те, щоб під рукою завжди була пляшка, а не про саморозвиток і нормальне життя. Саме життя, а не існування!

Батьки часто докоряють дітям у їхньому ж виборі і перекривають всі шляхи до такої бажаної свободи: «Я тебе годую! «Ти живеш під моїм дахом! У цьому домі не має нічого твого!». На жаль, такі вислови не ставлять їх вище, а в твоїх очах вони ще більше закопують себе і показують своє бездарне виховання. Через такі вислови ти починаєш все більше і більше боятися, з’являються комплекси.

Перед тим, як щось з’їсти, ти замислюєшся: «А чи варто? Адже в цьому домі нічого твого не має». Ти зачиняєшся у себе в кімнаті або взагалі не приходиш додому,  щоб зайвий раз не «турбувати» батьків. Зазвичай ти – це груша для биття, батьки кричать, ображають, б’ють - не в силах стримувати свій гнів і не думаючи про тебе. Що тобі залишається робити? Ти терпиш-терпиш, стаєш схожим на батьків, і життя на цьому закінчується. Починається існування…

Як тільки стає морально погано, перша думка в моїй голові: «Зроби щось зі своєю зовнішністю». Це можуть бути як обдумані, так і не обдумані вчинки. Ти говориш батькам, що хочеш змінити, а у відповідь: «Ти ще не виріс», або просто: «Ні», на питання «Чому?» чуєш коронне: «Тому що» - і все. А чому насправді ні? Тому що їм так захотілось, їм не хочеться, щоб їхня дитина самовиражалась, їм наплювати, у якому одязі тобі комфортно, їм важливо лише те, як вони будуть виглядати на фоні інших. Їм важливо лише те, як ВОНИ хочуть щоб їх дитина виглядала, бо соромно перед родичами та знайомими, а на особистість наплювати! Але давайте поглянемо правді в очі: більша частина батьків саме такі. А батьки, які розуміють наскільки для тебе це важливо, дозволяють тобі самостверджуватися і не засуджують тебе, коли ти робиш тату, пірсинг, дреди або просто фарбуєш волосся у вогняний колір… такі батьки входять до «7 чудес світу».

 

«Оделія Беккер», 18 років

«Мене турбує моє тіло, а, точніше, як воно виглядає. Мені не хочеться дивитися на себе у дзеркало, відображення мене дратує. Я почала шукати вихід, і вирішила зайнятися спортом, але на мене очікував провал і нервовий зрив. У мне багато знайомих, які, на мій погляд, виглядають круто, але через нав’язану думку соціуму з’являються комплекси.

Чому я так зациклювалася на зовнішності? Тут, скоріше за все, на мене вплинули стереотипи, а не реальність. Звідси і несприйняття себе.

На жаль, у наш час стереотипи впливають на багатьох, і не лише підлітків, а особливо на тих, у кого не має власної думки або занижена самооцінка. У результаті маємо дуже погані наслідки: істериш вночі, щоб ніхто не бачив, мучиш себе дієтами до анорексії і самогубства.

Класно, коли ти вже дорослий і розумієш, що кожен прекрасний по-своєму, і виходиш з цього стану нормально і морально, і фізично, але це не так просто».

 

«KENT», 16 років

«Мене дуже обурює те, що я неповнолітній, і через це мене ніхто не слухає. Коли робили ремонт в общазі, я пропонував багато ідей, а старші замість того, щоб використати мої пропозиції, робили все навпаки, тільки аби не так, як я казав. Доводиться постійно доводити, що я не дурень, і мої пропозиції мають сенс. І навіть коли я маю рацію, намагаються ігнорувати мене, замість того, щоб сказати: «А все ж таки твоя була правда!»

 

«Вітер», 17 років

«Постійно тягне на пригоди і ризик. Дуже захоплюють швидкі, небезпечні і нелегально зароблені гроші. Навіть ті, що зароблені на чиємусь горі. Батькам це не подобається, вони починають тебе критикувати і читати моралі».

 

«Ushira», 17 років

«Дорослі часто критикують через те, що підлітки п'ють чи вживають наркоту. Але чи задумувались вони над причиною? Що їх змушує пити, курити, нюхати? Ні, на жаль, більшість батьків і близьких родичів навіть не намагалися знайти цьому причину.

Хочу розповісти вам свою історію. Не повністю, спробую коротко.

Я вважаю, що у кожного підлітка свої причини на це, але особисто для мене причиною стала мета забутися, відволіктися від проблем, пов'язаних з сім'єю та зі школою.

Через тиск з боку батьків, висміювання і приниження однокласниками, хочеться просто забути про всі проблеми і хоч на якусь мить не відчувати весь той біль. Домашнє насильство, постійні покарання, глузування, ігнорування тебе своєю сім'єю і подібні проблеми змушують тебе замислитися, як це все забути. І ти просто починаєш пити. Ні, не просто пити - багато пити, аби б тільки нічого не пам’ятати. А коли тебе вже не бере алкоголь, ти замислюєшся: може, спробувати щось сильніше? І от на вечірці тобі пропонують траву. Ти думаєш: ну що тут такого, всі курять, не буду відрізнятися. І так ти пробуєш спочатку траву, потім фен, мефедрон, МЕТ  і коли це вже не бере, ти переходиш на сіль та екстазі. І ось ти вже розумієш, що ти на краю провалля, бо далі вже тільки героїн чи кокаїн, ну або суїцид… І, стоячи на краю, ти замислюєшся: а чому так? Чому я нікому не потрібен? Чому вони всі такі? Чому на мене всім наплювати? І, пройшовши через це все, тільки тоді я зрозумів і зробив висновок, що буду жити сам для себе. Якщо я нікому не потрібен – то і мені ніхто не потрібен. Я й досі сумніваюся, що колись мене будуть оточувати люди, яким я буду потрібен, і які будуть цінувати і сприймати мене таким, який я є».

 

«Папороть Драконорождєний», 17 років

«Сестра просто набридла. Їй 10, і вона методично виїдає мозок чайною ложечкою, іноді навіть здається, що вона це робить навмисне».

 

«Horoshay», 17 років

«Питання: «Що мене зараз турбує?» Та розлучення батьків мене турбує! До 13 років все було класно: люблячі батьки, сімейні свята, ігри і прогулянки разом. Ми з сестрою завжди були татусевими дочками, а в одну мить все змінилось. Він взяв свої речі і пішов геть, нічого не пояснюючи, мама в прострації, а ми з сестрою просто шоковані. Що роботи? Чому це сталося? Може, я щось зробила не так? А далі – постійні з’ясування стосунків між батьками і відчуття, що всім на тебе наплювати».

 

«BonD», 17 років

«Почавши спілкуватися з дівчиною, зрозумів, що це ціла наука - як не потрапити у френдзону. А коли ти знаходиш свою половинку, починаєш замислюватися щодо сексу. Адже твої переконання щодо цього питання виглядають приблизно так: секс – це наркотик, і для того, щоб займатися ним регулярно, треба мати нормального партнера».

 

Влад Павлов, 19 років

«Хоч мене і підтримують батьки і близькі мені люди, але я все одно хвилююсь, що можу з чимось не впоратись».

 

Якщо ти хочеш дізнатися, чим можна зарадити собі й допомогти справитись в цей період -  чекай виходу наступної статті «Перехідний період - поради для підлітка»!

Клименко Г.В., практичний психолог