Є лише один спосіб зробити велику роботу – полюбити її
Над проблемою розумного, дбайливого використовування кожної години нашої великої цінності – часу – замислювалося багато умів людства всіх епох і часів, у тому числі й стародавні філософи. Так, говорячи про роль часу в житті людини, про своє ставлення до нього, Сенека зазначав, що велика частина нашого життя йде на помилки й погані вчинки, значна частина протікає в бездіяльності; необхідно вести рахунок свого часу, економити його. Вільний час не повинен обтяжувати людину, людина повинна бути підготовлена до розумного, найефективнішого його використання.
З нагоди Міжнародного дня театру в групі КС12-1 (класний керівник Боровик Ю.А.) пройшла тематична
класна година „Ми маємо таланти”, під час якої студент групи Тортоса Кузнєцов Антоніо розповів про участь в аматорському театрі. Антоніо є активним членом запорізького клубу «YoungLife» та волонтером Чернівецького обласного благодійного фонду „Перехрестя міленіум”.
Історія колективу починається з жовтня 2013 року з ініціативи створення «клубу для спілкування», який швидко переріс у форму спілки людей, яким цікаво одне з одним. Сьогодні вони є повноцінним аматорським колективом церкви «Відродження».
Аматорський колектив засновується тоді, коли людина прагне відчути своє життя більш повним і насиченим, реалізовуватися творчо. Маючи хобі, наприклад театр, можна реалізуватися, відчувати себе потрібним і спілкуватися з людьми, з якими поєднують спільні інтереси.
– Для мене театр – це спосіб життя - каже Антоніо, - Упевнений, що для театру важлива не лише акторська майстерність. Важливо вміти танцювати і співати, нанести грим і придумати костюм, забезпечити реквізит. Ми все робимо самі. Багато чого навчаєшся, коли відповідаєш не лише за себе. У кожного з нас є поняття колективу, взаємної підтримки й допомоги.
Тут знаходять справу до душі, друзів за інтересами, розвиваються емоційно і творчо і навіть… позбавляються комплексів. Суть діяльності молодіжного аматорського колективу можна змалювати двома поняттями: експеримент і творчий пошук.
Перша вистава колективу називалася «Троянди». В ній розповідається про хлопчика, який пішов по світу шукати щастя для своєї подруги, у якої була смертельна хвороба. Коли хлопчик повернувся, її вже не було в живих, але вона йому залишила листа, в якому написала, що для неї щастя - це потрапити на небеса і бути ближче до Бога. З цією постановкою театр виступив у Запорізькому обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, інтернаті в с.Матвіївка, а так само в 2 місцевих церквах.
Зараз йде підготовка до нової постановки, яку колектив покаже на Великдень. У постановці «Кам'яне серце» розповідається про те, як маленька дівчинка - християнка, безоплатно пожертвувала своє серце королеві, у якої була хвороба серця - воно ставало кам'яним.
Колектив не зупиняється на досягнутому, шукає новий сучасний матеріал і чекає на свого глядача. Двері театру відкриті для всіх. Театр гостинно запрошує, завіса піднімається.
Сценарії, образи, жести і трюки,
Правильні кроки, правильні звуки..
І важко самому часом розпізнати:
граєш, щоб жити, чи живеш, щоби грати.
Усе це для публіки, грошей і слави,
Чи просто тому, що тобі це цікаво?
На «бути- не бути» замкнулося коло.
Завісу опущено. Браво, актору!