Цитата

Балаканина нічого не вартa. Покажіть мені код.

Linus Torvalds

Екс-директори коледжу

Опубліковано: 22:59 16.04.2017

Пальський Леонід Григорович

Народився 29 січня 1907 року в м. Київ. Батьки працювали телеграфістами в Київській поштово-телеграфній конторі.

В 1929 році закінчив Київський машинобудівний інститут і отримав кваліфікацію інженера-механіка по холодній обробці металів.

З 1929 до 1941 року працював на заводах України на різних посадах.

У 1941 році разом із заводом  ім. Петровського і всією своєю родиною був евакуйований на Урал, де продовжував працювати на заводі №709 Військово-промислового народного комісаріату СРСР. Після закінчення Великої Вітчизняної Війни наказом НКВМ був прийнятий на посаду заступника директора Кіровоградського технікуму Військово-промислового народного комісаріату СРСР, де працював до 1950 року. Був прийнятий в члени ВКП(б) в 1944  році.

В 1950 році був призначений директором Запорізького технікуму сільськогосподарського машинобудування.

Викладав спеціальні дисципліни.

З 18 жовтня 1951 року був звільнений з посади директора у зв’язку з переходом на іншу роботу і призначений на посаду заступника директора по учбовій частині, інженера Запорізького технікуму сільськогосподарського машинобудування. За цей період Леонід Григорович проявив себе як енергійний і ініціативний працівник.

У зв’язку з переходом на іншу роботу 5 грудня 1953 року постановою Ради міністрів СРСР і ЦК КПРС від 21 вересня 1953 року №-2458 Леонід Григорович був звільнений з посади заступника директора по учбовій частині.



Дулов Олександр Никифорович

Народився в 1908 році на станції Зуївка Пермської залізної дороги в сім’ї робочого. До Жовтневої революції 1917 і після неї батько займався столярним ділом.

ДУЛОВ Александр Никифорович – студент Запорожского Машиностроительного Института. По соцпроисхождению кулак. В 1920 г. арестовывался за к-р деятельность. ДАЗО.  П - 157, оп. 1, спр. 493

З 1924 до 1927 року навчався в Кіровській професійно-технічній школі, де отримав спеціальність “слюсар п’ятого розряду”. Після навчання залишився працювати в школі учнем (помічником) слюсаря. Два роки працював слюсарем на Фабриці учбових посібників в м. Кірові.

В 1929 році став студентом Кунгурського машинобудівного технікуму (Свердловська область) і навчався до 1932 року. Отримав диплом за спеціальністю “Холодна обробка металів” і кваліфікацію технік-механік”. Після навчання в технікумі був командирований на Уральський завод важкого машинобудування, працював майстром механічного цеху. В цей період, працюючи, відвідував вечірній Механіко-машинобудівний інститут при заводі. В 1934 році Олександр Никифорович із Уральського вечірнього інституту перевівся в Запорізький машинобудівний інститут, який успішно закінчив в 1936 році.

Працював інженером на заводі №29 в м. Запоріжжя. Далі влаштувався в Запорізький авіаційний технікум, де виконував обов’язки секретаря партійного бюро. З 1944 по 1945 років проходив навчання в Омському університеті Марксизму-Ленінізму на факультеті філософії, але його не закінчив, припинивши навчання після першого курсу.

З 1948 до 1951 року працював інструктором відділу промисловості обкому КП(б)У в м. Запоріжжя.
15 вересня 1951 року Олександр Никифорович став директором Запорізького технікуму сільськогосподарського машинобудування і керував навчальним закладом чотири роки.



Саєнко Василій Данилович

З 1955 по 1971 рік був директором закладу.



Ревенко Михайло Іванович

Народився 10 червня  1919 року  в с. Недай Вода Криворізького району Дніпропетровської області в сім’ї селян. Батьки до революції займались сільським господарством, а потім перейшли працювати на заводське виробництво. Після закінчення середньої школи вчився у Криворізькому педагогічному інституті.

В 1941 році поступив на навчання у Вище військово-морське училище м. Ленінграда, але за станом здоров’я був відкомандирований додому в м. Кривий Ріг.

До 1944 року працював в м. Кривий Ріг на залізній дорозі робочим. З 1944 до 1948 року проходив службу у Радянській армії, був нагороджений медаллю “За перемогу над Німеччиною”. Після демобілізації працював на Суріковому заводі. В 1948 році став членом Профспілок робочих.

З 1948 до 1953 року навчався в Запорізькому інституті сільськогосподарського машинобудівництва по спеціальності “Машини і технологія ливарного виробництва”, отримав кваліфікацію “Інженер-механік” і диплом з відзнакою. По закінченню навчання працював на Першотравневому заводі.

1953-1958 р.р. – працював у сільському господарстві. В цей період, а саме 21 лютого 1955 року, Технікум сільськогосподарського машинобудування (сучасний ЗКР ЗНТУ) був перейменований на Запорізький радіотехнічний технікум.

18 серпня 1959 року був прийнятий на роботу до Запорізького радіотехнічного технікуму на посаду завідувача учбовими майстернями.

Наказом №48 від 28 вересня 1972 року по Управлінню кадрів і учбових закладів Міністерства електронної промисловості, Ревенко Михайло Іванович назначений директором Запорізького технікуму електронних приладів.



Сидоренко Олександр Васильович

Період роботи в коледжі:  01.01.1987 – 27.05.2011

Народився 28 квітня 1949 року в м. Запоріжжя в сім'ї службовців. Після закінчення восьмикласної школи №8 в 1964 році поступив Запорізького технікуму електронних приладів, який закінчив у 1968 році та получив кваліфікацію техніка-технолога виробництва напівпровідникових приладів. В тому ж році поступив до Московського технікуму сталі і сплавів, який залишив у 1969 році. Трудову діяльність розпочав у 1969 роцi наладчиком на Запорізькому заводі напівпровідникових приладів, де працював спочатку інженером-технологом, потім заступником секретаря комітету комсомолу завода, старшим інженером-технологом. В 1975 році без відриву від виробництва закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за спеціальністю інженера електронної техніки. в 1970 році прийнятий до членів КПРС, а у 1976 обраний заступником секретаря партійного комітету Запорізького завода напівпровідникових приладів. В 1978 році направлений на навчання до вищої партійної школи при Центральному Комітеті Комуністичної партії України. Після й закінчення в 1980 році працював інструктором і завідуючим відділом Орджонікідзевського районного комітету партії в м. Запоріжжя. В 1981 році прийнятий на посаду інструктора Запорізького обласного комітету Комуністичної партії України. 

В січні 1987 року призначений на посаду директора Запорізького технікуму електронних приладів (ЗТЕП). 28 листопада 1991 ЗТЕП змінює назву на Запорізький коледж радіоелектроніки. Наказом Міністерства освіти і науки України №726 вiд 14.09.2004 року та наказом Запорізького національного технічного університету №245 від 13.12.2006 Запорізький коледж радіоелектроніки пройшов реорганізацію як відокремлений структурний підрозділ Запорізького національного технічного університету і отримав свою сучасну назву - Запорізький коледж радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету. Весь цей час Олександр Васильович очолював навчальний заклад. 
В 3КР ЗНТУ викладав дисципліну «Економіка промисловості», проводив виробничі практики, готував велику кількість методичних рекомендацій, які діставали схвальнi вiдгуки відповідних кафедр ЗНТУ, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист. 

Олександр Васильович понад 15 років очолював раду директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Запорізької області, був членом колегії управління освіти і науки облдержадміністрації, членом атестаційної комісії при управлінні освіти і науки облдержадміністрації. У зв'язку з виходом на пенсію 27 травня 2011 року звільнений з посади директора ЗКР ЗНТУ.

За час роботи на посаді директора Олександр Васильович зарекомендував себе професійно грамотним керівником-аналітиком, який добився створення в колективі позитивного морально-психологічного клімату і спрямував його зусилля на організацію роботи по підвищенню освітнього рівня підготовки молодших спеціалістів, забезпеченню престижу спеціальностей, за якими веде підготовку навчальний заклад.

Олександр Васильович очолював роботу по впровадженню інноваційних технологій підготовки сучасних фахівців коледжу. Саме він ініціював відкриття нових конкурентоспроможних спеціальностей на ринку праці, таких як “Прикладна математика”, “Обслуговування комп'ютеризованих інтегрованих і робототехнічних систем”, “Діловодство”. За його ініціативою Запорізький коледж радіоелектроніки було приєднано до Запорізького національного технічного університету, як відокремлений структурний підрозділ.

Олександр Васильович велику увагу приділяв удосконаленню матеріально-технічної бази навчального закладу: було створено 7 комп’ютерних класів, оснащено сучасним технологічним обладнанням лабораторії та кабінети коледжу. За останні роки своєї діяльності він концептуально змінив систему підходів до якості професійно-практичної підготовки фахівців, направивши зусилля на збільшення інтеграції виробництва і освіти, зміцнення зв'язків з підприємствами роботодавцями, що покращило систему працевлаштування випускників коледжу.

Виконуючи ці обов’язки, очолював роботу по реформуванню освітніх закладів області, ініціював та був організатором обласних та міських семінарів: “Проблемні питання функціонування технікумів та коледжів”, “Психологічні засади управлінської діяльності”, “Нормативно-методичне забезпечення атестації педагогічних працівників”, „Інформаційно-методичне забезпечення самостійної роботи студентів”.

Нагороджений  знаком “Відмінник освіти України”, неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства освіти і науки України, грамотами Запорізької облдержадміністрації.