Цитата

Світ ловив мене, та не спіймав

Григорій Сковорода

Від ЗАПОРІЗЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ до ЗАПОРІЗЬКОГО КОЛЕДЖУ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Опубліковано: 08:05 29.11.2017

Запорізькій коледж радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету – один з найстарших навчальних закладів у цій галузі, був створений  як Запорізький машинобудівний технікум 4 травня 1944 року. Це навчальний заклад з багатющою історією,  усталеними освітніми традиціями та досвідом педагогічної спадщини.

Хочеться повернутися назад, у минуле і згадати як все починалось...

Наприкінці Великої Вітчизняної війни постало питання  відновлення сільського господарства. На базі слюсарних майстерень був створений технікум сільськогосподарських машин, який почав випускати сінокосарки та інші пристрої. Розташовувався навчальний корпус у старій будівлі, яка в минулому належала поміщику Аврааму Коопу,  по вул. Комсомольській, 28. Там  і сьогодні можна побачити одну з найгарніших будівель Запоріжжя. Маєток був побудований в 1907 році.

Будівля Технікуму сільськогосподарських машин 

 

Будівля Технікуму сільськогосподарських машин (фото сьогодення)

 

Власник будинку був великим шанувальником мистецтва, тому в середині маєтку знаходився маленький театр. Тож активне життя перших студентів вирувало на сцені малого театру технікуму. Матеріальна база технікуму включала лише сім аудиторій та декілька підсобних приміщень. Контингент студентів в 1944 році складав всього 130 осіб. Підготовка спеціалістів на той час велась задля забезпечення розвитку промисловості по випуску сільськогосподарських машин. На той час в технікумі було створено три циклові комісії, а саме:  циклова комісія загальноосвітніх дисциплін, циклова комісія загальнотехнічних дисциплін та циклова комісія дисциплін спеціального курсу. 

Перший випуск студентів технікуму у 1946 році склав всього 12 осіб, а ось у 1950 технікум випустив уже 137 техніків. За перші п’ять років післявоєнної перебудови та розвитку народного господарства технікумом було підготовлено 350 спеціалістів сільгоспмашинобудування, які були направлені на роботу на підприємства не лише міста, але й всього Радянського Союзу. Наші спеціалісти працювали на заводі “Комунар” м. Запоріжжя, “Ростсільмаш” м.Ростов, “Люберецький завод” Московська обл. Технікум був у числі кращих не тільки на Україні, його знали в СРСР та за кордоном. Студенти з усього Радянського Союзу приїздили на навчання до відомого навчального закладу.

З 1946 року технікум переданий в підпорядкування Наркомату сільськогосподарського машинобудування СРСР, а з жовтня 1947 року Запорізький машинобудівний технікум перейменовано в Технікум сільськогосподарського машинобудування. Протягом перших п’яти років керівниками технікуму були: тов. Карцев, Артюхін, Жиленко, Пальський, Дулов, Великодний, кожен з яких вніс свій вклад у розвиток навчального закладу.

В 1950 році в технікумі навчалось вже 440 студентів. У 1954 році технікум вперше провів набір студентів на вечірнє навчання  у кількості 186 осіб. Загальний контингент студентів у 1955 році склав 747 осіб.  В цьому ж році технікум переживає нову сторінку свого розвитку.

В післявоєнні роки в країні почала розвиватись галузь “Радіотехніка”. Постало питання перекваліфікувати навчальний заклад. Надалі Запорізький технікум сільськогосподарського машинобудування був переданий в підпорядкування Міністерства радіотехнічної промисловості та реорганізований в радіотехнічний технікум. За період з 1955 по 1960 роки було підготовлено 514 радіотехників. Одночасно з цим велась підготовка техніків і інших спеціальностей (інструментальне виробництво, обробка металів різанням, тощо).

В наших спеціалістах була потреба на багатьох підприємствах великої країни СРСР. 

Технікум готував спеціалістів з середньою спеціальною освітою, а саме: 

  • техніків-технологів з обробки металів різанням;
  • техніків- технологів та техніків-механіків з виробництва сільськогосподарських машин;
  • техніків-електриків з електрообладнання промислових підприємств та установок;
  • техніків-технологів з інструментального виробництва;
  • техніків-механіків автотракторобудування;
  • радіотехніків та техніків-технологів з радіо апаратобудування;
  • техніків-технологів з виробництва напівпровідникових приладів.

Для підготовки радіотехніків знадобилося створення спеціальних лабораторій, таких як: теоретичні основи електротехніки, основи радіотехніки, радіоприймальні та радіопередавальні пристрої. Значно збільшились вимоги до якості підготовки спеціалістів, розвивались навчально-матеріальна база, удосконалювались форми і методи навчально-виховної роботи.

Але можливості старої будівлі технікуму перестали відповідати постійному зростанню контингенту студентів, відкриттю нових спеціальностей та вимогам нового навчального процесу. Було прийняте рішення про будівництво, для потреб навчального закладу, нових навчальних корпусів. У 1962 році було розпочато будівництво нового навчального корпусу.

І ось в 1965 році технікум відсвяткував своє новосілля, переїхавши у новобудову, яку займає і зараз. В центрі міста, в зеленому вбранні вічнозелених алей, підносились світлі сучасні споруди навчальних корпусів  та гуртожитку технікуму, де одночасно могли навчатися більше 1000 студентів.

У 1969 році були створені 13 навчальних кабінетів, 13 лабораторій, навчальні слюсарні майстерні, спортивний комплекс. У навчальний процес було введено велику кількість технічних засобів навчання (кіно- та діапроектори, телевізори, стенди та радіотехнічні прилади для установки та проведення лабораторних робіт, лінгафонні класи). Це дало змогу створити сучасний спеціалізований навчальний заклад, добре оснащений технічним обладнанням.

В технікумі було створено бібліотеку, яка також має цікаві сторінки історії.

Бібліотека технікуму відкрилася з початком учбового процесу у 1944 році. Очолювала її перша завідуюча Матюхина К.І. Бібліотека знаходилася в кімнаті розміром 16м2. Обслуговувала всіх учнів та вчителів. У 1945 року відкрилася читальня на 6 місць.

Незважючи на організаційні труднощі, книгозбірня швидко поповнювалася. Основна частина фонду збагачувалася завдяки колекції книг, які дарували приватні особи, меценати.

Першими важливими за своїм значенням книжковими придбаннями були “Техническая энциклопедия. Словарь по всем отраслям техники и примыкающим к ней наукам”. Издательство Санкт-Петербург, товарищество “Просвещение” 1894 года.

Ця енциклопедія знаходиться і зараз у фонді сьогоднішньої бібліотеки та пильно зберігається.

З 27 жовтня 1947 року, коли технікум реорганізувався в Технікум сільськогосподарського машинобудування, фонд бібліотеки нараховував 15 тисяч книг, обслуговував 500 читачів.

Йшли роки… У 1965 році бібліотека розташувалась у новому світлому, великому приміщенні, площа якого склала 164 м2. Читальний зал на 80 місць. Так почалося друге життя бібліотеки у самому центрі міста Запоріжжя, де  вона  знаходиться й зараз.

У 1965 році бібліотека нараховувала 16710 книг, обслуговувала 610 читачів, 80 викладачів та співробітників. Працівники бібліотеки проводили велику масову роботу, влаштовували книжкові виставки, виготовляли тематичні стенди.

 

З 1961 року бібліотеку очолювала Дубініна Лілія Антонівна, лише в 1983 році її змінила Юматова Світлана Ілларіонівна. Бібліотека постійно змінювалася, книжковий фонд збільшився до 57044 друкованих одиниць, багатий фонд періодики. Однією з найважливіших умов праці бібліотеки було створення активу читачів та надання допомоги бібліотеці на різних етапах її діяльності. Бібліотечні працівники були справжніми ентузіастами своєї справи. Варто перерахувати та згадати прізвища бібліотекарів, що працювали в ці тяжкі роки – це: Антонова Л.Б., Нарикова Є.Ф., Семенець В.А., Шпак Є.Н., Білка Є.Н.

Бібліотечні працівники добре знали своїх читачів, їх інтереси, відношення до бібліотеки і тому визначали особливо активних читачів, які цікавилися бібліотекою, давали поради щодо покращення її роботи. Таким чином створювався актив читачів. Це були і студенти, і викладачі. Вони виконували роль ланки, яка зв’язувала бібліотеку з колективом технікуму, сприяли популяризації бібліотеки, пропаганді літератури, надавали допомогу на всіх етапах роботи.

Бібліотечна рада надавала допомогу у проведенні читацьких конференцій, літературних вечорів. Бібліотекою на той час проводились  заходи, такі як: конференція на тему “Перспективи розвитку машинобудування в с/г”; літературні вечори: “Ломоносов та наука”, “Гулак-Артемовський” в концертному залі ім. Глінки, “Радію я: це мій труд вливається в труд моєї держави” тощо.

В 60-ті роки бібліотека проводила до 20-ти вечорів на рік. Цікаво пройшов вечір, присвячений творчості Т.Г. Шевченка. Самодіяльний оперний театр клубу імені Жданова поставив оперу “Катерина”. До вечору бібліотека оформила тематичні стенди: “Т.Г. Шевченко і наша сучасність”, “Сатира Т.Г. Шевченка”, “Шевченко-художник”. За краще виконання пісень, віршів та малюнків учасники вечора (а це були активісти бібліотеки) були нагороджені пам’ятними дарунками.

До знаменних дат оформлювалися книжкові виставки, стенди, фотовиставки, бібліотечні плакати при оформленні яких використовувалися числа програми КПСС, діаграми, цитати, газетні матеріали. Наприклад за 1963-1964 рр. бібліотекою оформлено 45 виставок та 25 стендів. Числа ці вражають масштабністю, коли перечитуєш звіт бібліотеки за 60-70 рр.

Велика робота в новій бібліотеці йшла по організації фонду, каталогів. Сховище розширилось, читацький зал теж.

Фонд складався з 20144 примірників книг, в тому числі:

  • суспільно-політичні – 2392 прим.;
  • наукові – 2115 прим.;
  • технічні – 9879 прим.;
  • художні – 2933 прим.

На той період бібліотека комплектувалась 23 рази на суму 27 781 руб. 72 коп.

Для покращення фонду технічної літератури бібліотекою проводилась активна робота, переписка з науково дослідницькими інститутами:

  • Ленінградським НДІ нормалізації та випробування електронної техніки;
  • Московським інститутом електроніки;
  • Московським НСДІ техніко-економічних досліджень та інформації по радіоелектроніці.

Завдяки цьому бібліотечний фонд поповнився довідниками такми як: напівпровідники, електровакуумні прилади, радіоелектроннуа апаратуру та її елементи тощо.

В звітах цих років відбивається велика масова інформаційна робота. Читачі бібліотеки користувалися фондами МБА. У рік отримували до 200 книг, в основному для курсового та дипломного проектування.

Для студентів прочитувалось до 20 лекцій на рік на технічні, суспільно-політичні та літературні теми. Регулярно складались та оновлювались списки “Нові книги”, “Читайте в журналах”, тематичні каталоги та картотеки по самоосвіті та політосвіті. Рекомендаційні списки складалися для дипломного, курсового проектування, на допомогу класним керівникам. Всього складено до 10 списків, серед яких найвизначнішим був “Що читати радіоаматору?”. Загалом комплектування бібліотеки здійснювалось з різних джерел: книжкові магазини, обласний бібліотечний колектор, а також постачання згідно розпоряджень Міністерства освіти.

З 1966 до 1991 технікум підпорядковувався Міністерству електронної промисловості СРСР, з січня 1967 року навчальний заклад перейменований в Технікум електронних приладів. Завдяки постійній турботі Міністерства технікум зміг досягти значних успіхів у підготовці спеціалістів електронної сфери.

З 1970 року технікум щорічно приймав участь у громадських оглядах технікумів, підпорядкованих Міністерству електронної промисловості СРСР, де із року в рік займав призові місця. Основною метою таких оглядів було залучення співробітників і викладачів технікумів до проведення заходів, спрямованих на покращення якості підготовки спеціалістів; удосконалення навчально-матеріальної бази; утримання обладнання, приладів, наочних посібників та приміщень, аудиторій, лабораторій, кабінетів у відповідності з вимогами промислової естетики; покращення організації культурно-масової та оздоровчої роботи зі студентами; покращення організації виховної роботи та побуту студентів у технікумах.

В цей час  в технікумі створюються та облаштовуються нові лабораторії та майстерні, силами директора технікуму Саєнка В.Д. (директор технікуму з 1959 по 1971р.р.), Ревенка М.І. (директора технікуму з 1972 по 1986 р.р.) та викладачів-ветеранів Золотушкіна А.П., Заводяна В.П., Рубіної Т.Є., Жесткова Л.В., Дудіна В.А. та співробітників Михайленко В.А., Зайцева А.П., Ратовського М.З., Колебанова К.В. та інших осучаснюється матеріальна база навчального закладу.

Велика увага приділялась фізичному вихованню та здоров’ю студентів.

Робочий день кожного студента та педагогічного колективу технікуму починався з ранкової фізичної зарядки, комплекс вправ якої постійно змінювався. Взимку зарядка проводилась в аудиторіях під керівництвом викладача та фізорга групи під музичний супровід. А навесні та восени зарядка проводилась перед першим навчальним корпусом для всіх груп одночасно. О 12-00 всі учні технікуму  мали виконувати  фізичну паузу.

Дні здоров’я, в яких брали участь весь педагогічний колектив та групи І, ІІ, ІІІ курсів. Проводились також свята на острові Хортиця. У програму свят входили туристичні змагання і конкурси, змагання з волейболу, рибної ловлі, приготування їжі у походних умовах.

У технікумі  було створено туристичний клуб  “Турист СРСР”. Клуб проводив туристичні походи зі студентами технікуму до Закарпаття, Південної частини Кримського півострова,  лижного переходу у Підмосков’ї.

У 1968 році в туристичних походах побувало 540 учнів технікуму.

6 членів туристичного клубу технікуму займались в 1968 році у Школі туризму, по закінченню якої отримали звання “інструктора по туризму”.

В той же час велика увага приділялась і виховній роботі. Для студентів першокурсників щорічно проводились екскурсії містом «Від Олександрівська до Запоріжжя», на ДніпроГЕС, заводи Запоріжсталь, Комунар. Постійно організовувались зустрічі з кінорежисерами та артистами радянського кіномистецтва – П. Биковим, народним артистом СРСР Гургеном Тонунцем, Сільвією Серийчиковою, організовувались зустрічі з працівниками Ленінградського Ермітажу.  

Традиційним було проведення вечорів-відпочинку «Вогники», КВК, тематичних вечорів, тощо. В технікумі працювало молодіжне кафе, у якому часто організовувались зустрічі з поетами, видатними людьми, випускниками минулих років.

Велику роль у вихованні студентів тих часів відігравало радіо технікуму “Юність”, основною метою якого було розповсюдження інформації про події в країні та за її межами, знайомство з новинками науки та техніки, з творчістю письменників та радянських поетів того часу. Щомісяця виходила газета “Екран”, на сторінках якої можна було прочитати виступи директора, інтерв’ю з завідувачем навчальною роботою, завідувачами відділень або зі студентами. Газета оформлювалась із великим смаком, розміщувались фотоматеріали, вірші студентів, широко висвітлювалось життя навчального закладу.

В технікумі широко розвивається художня самодіяльність. Створені  хоровий, вокальний, духовий, хореографічний, естрадний гуртки, в яких займалось понад 350 студентів технікуму. Про високий рівень художньої самодіяльності свідчило те, що технікум займав перше місце в обласному огляді протягом трьох років. Студенти дали 59 виїзних концертів для робітників підприємств, воїнів Радянської армії.

Кипіло та вирувало студентське життя. Студенти постійно працювали у колгоспах та радгоспах Запорізької області, допомагали будівництву житлового фонду запоріжців, щорічно здійснювали ремонтні роботи аудиторій та меблів технікуму.

З 1972 року почалась підготовка спеціалістів за новими навчальними планами.

А з 1975 року технікум проходить новий етап свого розвитку: переобладнані лабораторії та кабінети “Основ вакуумної техніки”, “Мікроелектронних засобів”, “Інформатики та обчислювальної техніки”, “Креслення”, “Фізики”, “Технічних засобів навчання”, “Теоретичних основ електротехніки”. 

Побудовано та введено в експлуатацію гуртожиток на 537 місць.

У період з 1970 по 1980 роки в технікумі широко розвивалась технічна творчість студентів. У предметних гуртках та гуртках технічної творчості займалось до 600 студентів. В цей період технікум брав активну участь в обласних, місцевих виставках. Найкращі роботи студентів експонувались на ВДНГ у м. Москва.

Починаючи з 1985 року, технікум вступає в фазу корінної перебудови навчально-виховного процесу і створення навчально-матеріальної бази на основі широкого використання обчислювальної техніки, комп’ютеризації навчального процесу, для чого були створені дисплейні класи на базі «мікро-ЕВМ, ДВК – І ( 2М), ДВК - 3М».

У 1990 році в технікумі проводилась загальносоюзна олімпіада з інформатики та обчислювальної техніки, де студенти технікуму зайняли призові місця. В цьому ж році технікум радіоелектроніки стає базовим навчальним закладом з інформатики та обчислювальної техніки та приступає до підготовки спеціалістів по спеціальності «Електронно-обчислювальна техніка».

У 1991 році технікум електронних приладів було перетворено  в Запорізький коледж радіоелектроніки і переданий до Міністерства освіти  України.